"Жінки підтримують жінок. Як ті, хто пережив сексуальне насильство, збирають свідчення для майбутніх судових процесів" - Інтервью Ірини Довгань координатору редакції інтернет-видання IWPR - Інститут Репортажів про війну та мир

IWPR:  Одним із ваших завдань є допомога в документуванні свідчень жертв сексуального та гендерного насильства.  Які зусилля  ви докладаєте для притягнення винних до відповідальності? 

Ірина Довгань: Документування військових злочинів – складна тема. Ми опитуємо лише тих жінок, які погоджуються давати свідчення.

    Ці дані повністю зашифровані, кожна жертва має свій код, обличчя жінки побачити неможливо. Це конфіденційна інформація. Дані структуруються та можуть бути передані до Міжнародного кримінального суду; ми також співпрацюємо з Lemkin Center. 

     Більшість жінок у SEMA Україна дали свідчення Генпрокуратурі. Наші жінки є фігурантами 275 проваджень щодо злочинів сексуального насильства, які зараз відкриті. Якщо порівнювати нашу співпрацю з Генпрокуратурою до 24 лютого 2022 року і зараз, то це велике досягнення. Слідчі вислуховують потерпілих. Повністю змінилася структура збору доказів. Постраждалі жінки почуваються впевненіше, коли до них приходять слідчі, жінки вже більш обізнані, і ми працюємо над тим, щоб вони знали свої права.

     Ситуація кардинально змінилася. Це велике досягнення європейських та міжнародних структур, які проводили багато тренінгів із Генеральною прокуратурою та наполегливо навчали їх правильному поводженню з постраждалими від сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом (CRSV). Наші зусилля щодо притягнення злочинців до відповідальності   зосереджені на свідках, а також на співпраці з національними правоохоронними органами та міжнародними правозахисними організаціями.  Ми виступаємо на міжнародних конференціях, даємо інтерв’ю іноземним журналістам, які працюють на цю тему.  Ті жінки, які морально і психологічно готові до цієї боротьби, розуміють і свідчать публічно, щоб ці злочини не залишилися прихованими  від суспільства. Ми бачимо великі зрушення. 

IWPR:  Як ви розвиваєте свою мережу та з якими найбільшими проблемами ви стикаєтесь? 

Ірина Довгань: Пошуки нових постраждалих жінок та їх залучення до SEMA почалися після деокупації Київської області.  В один із районів я поїхала одразу після визволення Київської області з польським журналістом.  Тоді я не мала на меті виявити нових жертв і залучити їх до організації. Я була волонтером – доставляла міжнародну гуманітарну допомогу мирним жителям на звільнених територіях. Ми були в деокупованих селах, спілкувалися з людьми, запитували, що їм потрібно, роздавали те, що у нас було.

     То були страшні дні. У кожному селі люди повідомляли про зґвалтування. І це були непоодинокі випадки. Сусіди детально розповідали і було дуже страшно. Я передала ці дані до Фонду  Доктора Деніса Муквеге, і з їх допомогою вісім жінок отримали екстрену допомогу по 1200 євро.  

Тоді ми почали отримувати дотації і могли надавати допомогу постраждалим  напряму – наприклад, стоматологічну допомогу, на яку держава не має коштів. Чому стоматологічна?  Бо під час зґвалтування жінкам часто вибивали зуби. Коли мене запитують про психологічну допомогу, я не знаю, як чемно сказати – який психолог може допомогти жінці, якій вибили зуби ударами автоматом в обличчя?  Під час кожного прийому їжі вона згадує, чому їй так важко їсти. 

Зараз працюємо в Херсоні та області. Ми налагодили багато контактів у деокупованих селах з головами громад, директорами шкіл та фельдшерами. Інколи здається, що вже всім допомогли – а потім отримуємо повідомлення, що ще одна жінка нарешті знайшла в собі сили про це розповісти. Це триватиме, і з часом буде виявлено більше таких випадків.  Важко уявити, скільки їх буде на тих територіях, які досі перебувають під окупацією. Деякі жінки ніколи не скажуть про це. 

Досить часто жінки, які живуть у селі, бояться про це говорити, не хочуть, щоб їх засуджували чи були джерелом пліток. Але коли жінка бачить, що сусідка дає свідчення і отримує допомогу, що дає їй сили пережити травму, тоді вона наважується повідомити про насильство, яке зазнала. Ми бачимо таку тенденцію. Це спонукає жінок, які спочатку ховалися, висловитися. 

IWPR: Яким чином вище керівництво Російської Федерації може бути притягнуте до відповідальності на міжнародному рівні за злочини сексуального насильства? 

Ірина Довгань: Я пережила насильство в 2014 році, коли була у полоні в Донецьку. Відтоді минуло десять років. У перші роки я сподівалася, що злочинці постануть перед судом.  Ці російські найманці, які зі мною це зробили, не ховалися. Їхні обличчя були в Інтернеті.  На міжнародних конференціях  я казала,  що знаю в обличчя та деякі імена злочинців,  від рук яких я постраждала,  і казала: «Якщо хочете допомогти, притягніть їх до відповідальності»...  Минуло десять років, нікого не притягнули до відповідальності,  нічого  не змінилося.  Але надія є.  Я можу підтримати інших постраждалих,  і ми робимо все можливе,  щоб викрити ці злочини та задокументувати їх.

                                                                                                                                                                                      Кореспондент IWPR координатор редакції Ольга Головіна.

 Матеріал статті мовою оригіналу https://iwpr.net/global-voices/women-support-women